Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у 
  галузі земельних відносин 

  До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі 
земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: 

  а) розпорядження землями територіальних громад; 

  б) передача земельних ділянок комунальної власності у 
власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; 

  в) надання земельних ділянок у користування із земель 
комунальної власності відповідно до цього Кодексу; 

  г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної 
власності відповідно до цього Кодексу; 

  ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних 
територіальних громад сіл, селищ, міст; 

  д) організація землеустрою; 

  е) координація діяльності місцевих органів земельних 
ресурсів; 

  є) здійснення контролю за використанням та охороною земель 
комунальної власності, додержанням земельного та екологічного 
законодавства; 

  ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання 
земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними 
вимог земельного законодавства; 

  з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання 
земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; 

  и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним 
поділом; 

  і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання 
земельних ділянок; 

  ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і 
зміни меж сіл, селищ, міст; 

  й) вирішення земельних спорів; 

  к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин 
відповідно до закону.

Стаття 19. Категорії земель 

  1. Землі України за основним цільовим призначенням 
поділяються на такі категорії: 

  а) землі сільськогосподарського призначення; 

  б) землі житлової та громадської забудови; 

  в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного 
призначення; 

  г) землі оздоровчого призначення; 

  ґ) землі рекреаційного призначення; 

  д) землі історико-культурного призначення; 

  е) землі лісогосподарського призначення; 

  є) землі водного фонду; 

  ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, 
оборони та іншого призначення. 

  2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у 
власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть 
перебувати у запасі.

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського 
  призначення та порядок їх використання 

  1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються 
землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, 
здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної 
діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або 
призначені для цих цілей. 

  2. До земель сільськогосподарського призначення належать: 

  а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні 
насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 

  б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і 
прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім 
тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі 
під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової 
консервації тощо). 

  3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у 
власність та надаються у користування: 

  а) громадянам - для ведення особистого селянського 
господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 

  б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення 
товарного сільськогосподарського виробництва; 

  в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та 
навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, 
пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 

  г) несільськогосподарським підприємствам, установам та 
організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства. 

  4. Землі сільськогосподарського призначення не можуть 
передаватись у власність іноземним громадянам, особам без 
громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва 

  6. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Стаття 60. Прибережні захисні смуги 

  1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших 
водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення 
і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон 
виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. 

  2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок 
та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: 

  а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків 
площею менш як 3 гектари - 25 метрів; 

  б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також 
ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; 

  в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. 

  При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина 
прибережної захисної смуги подвоюється. 

  3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та 
навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами 
землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням 
містобудівної документації. 

  Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок 
  прибережних захисних смуг уздовж річок, 
  навколо водойм та на островах 

  1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з 
режимом обмеженої господарської діяльності. 

  2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм 
та на островах забороняється: 

  а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і 
залісення), а також садівництво та городництво; 

  б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 

  в) влаштування літніх таборів для худоби; 

  г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, 
гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, 
гаражів та стоянок автомобілів; 

  ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів 
рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, 
полів фільтрації тощо; 

  д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. 

  3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, 
можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не 
придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають 
встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з 
прибережних захисних смуг. 

  4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках 
прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на 
островах встановлюється законом.

 Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок 

  1. Власники земельних ділянок зобов'язані: 

  а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; 

  б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; 

  в) своєчасно сплачувати земельний податок; 

  г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та 
землекористувачів; 

  ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні 
властивості землі; 

  д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та 
органам місцевого самоврядування дані про стан і використання 
земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому 
законом; 

  е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, 
пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; 

  є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі 
зрошувальних і осушувальних систем. 

  2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників 
земельних ділянок. 

Стаття 93. Право оренди земельної ділянки 

  1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі 
строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, 
необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої 
діяльності. 

  2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам 
та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без 
громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням 
і організаціям, а також іноземним державам. 

  3. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не 
більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. 

  4. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою 
орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування 
іншій особі (суборенда). 

  5. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або 
уповноважені ними особи. 

  6. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. 

Стаття 111. Обмеження прав на земельну ділянку 

  1. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або 
договором шляхом встановлення: 

  а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам 
протягом установленого строку; 

  б) заборони на передачу в оренду (суборенду); 

  в) права на переважну купівлю у разі її продажу; 

  г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем; 

  ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння 
земельної ділянки протягом встановлених строків; 

  д) заборони на провадження окремих видів діяльності; 

  е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, 
ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна; 

  є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, 
ділянки дороги; 

  ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання 
визначених робіт; 

  з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання 
дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і 
в установленому порядку; 

  и) інших зобов'язань, обмежень або умов. 

  2. Обмеження використання земельної ділянки підлягають 
державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого 
законом або договором. 

Стаття 116. Підстави набуття права на землю 

  1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та 
права користування земельними ділянками із земель державної або 
комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або 
органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, 
визначених цим Кодексом. 

  Набуття права власності громадянами та юридичними особами на 
земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають 
приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

  2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами 
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або 
надання їх у користування. 

  3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян 
провадиться у разі: 

  а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у 
користуванні громадян; 

  б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації 
державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ 
та організацій; 

  в) одержання земельних ділянок із земель державної і 
комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, 
визначених цим Кодексом. 

  4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян 
у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по 
кожному виду використання. 

  5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у 
власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення 
(викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. 

місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. 

Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок 
  громадянам 

  1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм 
земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в 
таких розмірах: 

  а) для ведення фермерського господарства - в розмірі 
земельної частки (паю), визначеної для членів 
сільськогосподарських підприємств, розташованих на території 
сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське 
господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради 
розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір 
земельної частки (паю) визначається як середній по цих 
підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських 
підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки 
(паю) визначається як середній по району; 

  б) для ведення особистого селянського господарства - не 
більше 2,0 гектара; 

  в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; 

  г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, 
господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не 
більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в 
містах - не більше 0,10 гектара; 

  ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 
0,10 гектара; 

  д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 
0,01 гектара. 

  2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно 
громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). 

Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів   місцевого самоврядування по наданню земельних 
  ділянок юридичним особам у постійне  користування 

  1. Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у 
постійне користування юридичним особам із земель комунальної 
власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. 

  2. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне 
користування юридичним особам із відповідних земель спільної 
власності територіальних громад для всіх потреб. 

  3. Районні державні адміністрації на їх території надають 
земельні ділянки із земель державної власності у постійне 
користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного 
значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: 

  а) сільськогосподарського використання; 
...

Стаття 123. Порядок надання у постійне користування земельних 
  ділянок юридичним особам 

  1. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне 
користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої 
влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення 
цих ділянок. 

  2. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних 
ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем 
цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового 
договору, нормативи та строки розробки проектів відведення 
земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. 

  3. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки 
у постійне користування із земель державної або комунальної 
власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, 
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або 
сільської, селищної, міської ради. 

  4. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються 
матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього 
Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та 
місце розташування. 

  5. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, 
селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає 
згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. 

  6. Проект відведення земельної ділянки погоджується із 
землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним 
і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та 
охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної 
землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, 
подається до відповідної державної адміністрації або сільської, 
селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в 
межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають 
рішення про надання земельної ділянки. 

  7. При наданні земельної ділянки у користування обласними 
державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки 
Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, 
районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем 
розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно 
обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної 
Республіки Крим. 

  8. При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом 
Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, 
обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації 
подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки 
центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, 
який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до 
Кабінету Міністрів України. 

  9. Відмову органів місцевого самоврядування або органів 
виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або 
залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути 
оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні 
земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення 
з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, 
затвердженої містобудівної документації та документації із 
землеустрою.

Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду 

  1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у 
державній або комунальній власності, здійснюється на підставі 
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого 
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 

  Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у 
державній або комунальній власності, здійснюється виключно на 
аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти 
нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних 
осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, 
набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального 
призначення, будівництво соціального і доступного житла, 
використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та 
спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних 
дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під 
культовими будівлями), які легалізовані в Україні). { Частину 
першу статті 124 доповнено абзацом другим згідно із Законом 
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007; в редакції Закону N 309-VI 
( 309-17 ) від 03.06.2008 } 

  Не допускається проведення аукціонів щодо ділянок, які (або 
будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства 
і громадські організації у сферах культури і мистецтв (у тому 
числі національні творчі спілки та їх члени (під творчі 
майстерні). { Частину першу статті 124 доповнено абзацом третім 
згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007; в редакції 
Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } 

  2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у 
власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором 
оренди між власником земельної ділянки і орендарем. 

  3. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним 
особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під 
забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, 
встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. 

  4. Документація із землеустрою щодо відведення земельних 
ділянок, які виставляються на аукціон, виготовляється на 
замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого 
самоврядування. { Статтю 124 доповнено частиною четвертою згідно 
із Законом N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 } 

  Стаття 125. Виникнення права власності та права користування   земельною ділянкою 

  1. Право власності та право постійного користування на 
земельну ділянку виникає після одержання її власником або 
користувачем документа, що посвідчує право власності чи право 
постійного користування земельною ділянкою, та його державної 
реєстрації. 

  2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення 
договору оренди і його державної реєстрації. 

  3. Приступати до використання земельної ділянки до 
встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, 
що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. 

  Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну 
  ділянку 

  1. Право власності на земельну ділянку і право постійного 
користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. 
Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 

  2. Право оренди землі оформляється договором, який 
реєструється відповідно до закону.

 Стаття 206. Плата за землю 

  1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за 
землю є земельна ділянка. 

  2. Плата за землю справляється відповідно до закону.